top of page

«Вічні дзвони пам’яті й скорботи»

В Чорнобиль нас покликала сурма.

Пішли полки в бузковий первоцвіт.

Щоб не настала ядерна зима,

Ми йшли туди, ми рятували світ!

Хоч знали всі, що далі – небуття,

І може, це останній наш політ,

Та щоб не зникло на Землі життя,

Ми йшли туди, ми рятували світ!

14 грудня в Україні відзначається День учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Чорнобиль і досі є незагоєною раною.

Ця трагедія забрала життя багатьох людей, завдала шкоди здоров’ю мільйонів українців. Її наслідки ще відчуватимуть на собі не одне покоління. Вона вважається найжахливішою катастрофою в історії. Ім’я їй - Чорнобиль. Жодна статистика не скаже, скільки людських доль понівечено чорнобильським смерчем, скільки ще ліквідаторів «дотлівають» у різних лікарнях, скільки їх уже відійшло у вічність. Їхній подвиг неможливо переоцінити – як не можна переоцінити значення того, що вони зробили. Їхній героїзм, патріотизм і професійна майстерність перевірені часом.

До цієї дати в читальній залі бібліотеки оформлено книжкову виставку-вшанування «Вічні дзвони пам’яті й скорботи» .

Із кожної трагедії людство повинно винести урок на майбутнє. Один з головних уроків і одна із головних вимог Чорнобиля – пам’ятати про єдність і взаєморозуміння сучасного світу. А відтак – про відповідальність кожної держави і кожного народу, кожної людини за те, щоб цей світ був благополучним і безпечним.

bottom of page