Палає Лесине серце

Леся Українка є однією із найбільш відомих постатей української літератури. Вона, хвора тендітна жінка, змогла своєю поезією розбудити цілі покоління українців. Прості та влучні слова і рими западають у самісіньке серце, будять гордість і самоповагу, закликають до боротьби і вчать ніжно любити. Леся Українка сама палала у нерівному змаганні із недугою і змогла передати вогонь людям. Старі мечі поржавіли – нових Ще не скували молодії руки; Були поховані всі мертві, а в живих Не бойової вчились ми науки… П’єси і драматичні поеми Лесі Українки своїми сюжетами, темами і мотивами міцно пов’язані зі світовою історією, культурою і літературою і становлять визначне мистецьке явище у розвитку загальносвітового літературного процесу. А її «Лісова пісня» не може залишити байдужим навіть зачерствілу душу. Навіть дивно, що українці, які вміють знімати поетичне кіно, не екранізували легендарну феєрію. А «Давня казка», нехай і заяложена шкільною хрестоматією, є матеріалом для блокбастеру – динамічного, батального і водночас ліричного.

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!

У бібліотеці була відкрита виставка, присвячена 145 річчю від дня народження Лесі Українки.