Веселі витівки на Колодія

Щороку, коли зима добігає кінця, в Україні відзначають Масляну. Але мало хто знає, що предки з давніх часів відзначали Колодія, у якого сформувалися свої традиції, відмінні від Масляної. Свято Колодія характерне лише для України та Білорусі і сягає своїми коренями ще глибоко дохристиянських часів. Наші предки вважали Колодку символом продовження роду. Тож свято супроводжувалося обрядами, пов’язаними не лише з проводами зими й зустріччю весни, а й такими, що закликали до загального примирення, злагоди і всепрощення.

В останній тиждень перед Великим постом бібліотекарі разом із дев’ятикласниками та членами клубу «Зарічани» влаштували справжнє театралізоване дійство – «життя Колодки», оскільки символом свята прадавніх українців була колодка. Жінки по-черзі сповивали поліно, символ продовження роду, частину Дерева життя, а дівчатка клали його в колиску та водили хоровод. Старшокласники відтворили давній український звичай «в’язання колодки»: оздоблені барвистими стрічками колодки-полінця дівчата прив’язували майбутнім обранцям.

Весело та гамірно відбулася розвага «Катання на візку», адже в давнину на Колодія об’їжджали кілька разів село на конях з прикрашеним колесом від воза. Протягом заходу звучали жартівливі народні пісні, відбувалися різноманітні ігри й веселі забави.

Не обійшлося на святі без самого Колодія, роль якого виконав член клубу «Зарічани» Андрій Красножон, який запросив всіх до примирення. Він запропонував стати в коло і почастувати священний «колодієвий» чай, заварений на травах, зігрітих сонцем Дажбожим та прокалених вогнем Сварожим, аби очистити від скверни не тільки тіло, а й душу.

Ми вважаємо, що молодь потрібно долучати до фольклору українського народу, щоб частина української обрядовості жила в їхньому серці і ніколи не цуралися, того що вони – українці.