АФГАНІСТАН - ДУШІ МОЄЇ БІЛЬ

Афганістан...Промовляючи це слово, в уяві постає змучена від одвічної спеки земля, задумливі, скорботно витягши до неба свої вершини - гори, і пісок, що у парі з вітром утворює танець печалі. Здавалося б така далека, чужа і незнайома країна Центральної Азії, але як болить душа, і крається серце, коли на пам'ять спадають ті страшні події, які чорною гадиною проповзли по душах та долях українців. На Україні цвіли садки, співали солов'ї, будувались міста і села, народжувались діти, гуляли весілля. Матері ждали синів з Армії, а сини горіли в пеклі, в Афганістані і поверталися додому в цинкових доминах. Це була страшна війна, на якій сини України виконували свій інтернаціональний обов'язок. Ти - вічний біль, Афганістан. Ти - наш не спокій І не злічить глибоких ран В борні жорстокій І не злічить сліз матерів, дружин дітей - Не всі вернулися із тих ночей… Вже багато літ, як прийшли назад додому, Та до цих пір чує душа війни оскому. Та до цих пір ще стогнуть ночі, ниють рани, А у снах "-духи" налітають мов шайтани. Так, 13 лютого 2017 року читачі, учні 7-Б класу, провели годину спілкування у бібліотеці до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан.