Летять в Чорнобиль журавлі

Минають роки після аварії на ЧАЕС, а біль не вщухає, тривога не покидає людей... Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. Ще довго ми будемо, відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям. Тисячі інженерів, медиків, військових і пожежників сприйняли ліквідацію наслідків катастрофи як свій професійний і громадянський обов’язок, ставлячи його понад власне здоров’я, а то й життя.

До роковин аварії на ЧАЕС у бібліотеці-філії №4 відбулася година пам’яті «Летять в Чорнобиль журавлі». Про особисту участь у ліквідації наслідків катастрофи розповів гість книгозбірні – Анатолій Софронович Медвідь семикласникам БЗШ №13 та членам клубу «Зарічани». Коли на Чорнобильській АЕС вибухнув реактор, він одним з перших виїхав на місце трагедії. За звитяжну, самовіддану працю у зоні катастрофи пан Анатолій нагороджений орденами «За мужність», «За гуманізм і милосердя», медаллю «За верность долгу и присяге», нагрудними знаками «За мужність і милосердя» та Відзнакою міського голови. Анатолій Софронович – водій, з 1965 по 1993 рік працював в АТП ВАТ «Білоцерківський автобусний парк», розповів про роботу водіїв у 30-ти кілометровій чорнобильській зоні відчуження. Також учасники заходу прослухали вірші Анатолія Софроновича зі збірки «Під чорнобильським крилом» про участь у ліквідації аварії та героїзм побратимів-чорнобильців.

Спогадами про тяжкі квітень-травень 1986 року поділилася Ганна Яківна Медвідь, яка тоді мешкала з сім’єю в селі Бички Чорнобильського району. Село потрапило до переліку населених пунктів, де високий рівень радіації призвів до екологічного лиха. З болем та сльозами на очах жінка згадувала про страшні дні евакуації, які для місцевих жителів перетворилися на вигнання тривалістю в 30 років.Присутні подякували гостям за цікаву та зворушливу зустріч, яка нікого не залишила байдужим, подарували квіти та побажали здоров’я і довголіття.