«Ідеал справжньої Добрості: до 230-річчя від дня народження П.П.Гулака-Артемовського».

«Ідеал справжньої Добрості"– за такою назвою у читальному залі відкрито виставку до 230 річниці від дня народження Петра Гулака-Артемовського (1790-1865), поета, перекладача, педагога, культурно-освітнього діяча.

Народився Петро Гулак-Артемовський 27 січня 1790р. у містечку Городище на Київщині (нині місто Черкаської області) в родині священика. Змалку відчув красу народної пісні, захопився народними казками. У 1801-1803 pp. навчався у Київській академії, а з 1817 р. – у Харківському університеті, з яким було пов’язане його подальше життя: з 1825 р. він професор історії і географії, а у 1841-1849 pp. – ректор. Був високоосвіченою людиною, володів польською і французькою мовами, цікавився просвітницькими ідеями, інтенсивно займався науковою роботою.

В історію української культури увійшов насамперед як просвітник, талановитий продовжувач народних бурлескних традицій і реалістичних тенденцій, започаткованих І.Котляревським. Він заклав основи нової байки, дав перші зразки романтичної балади, збагатив літературну мову, показав приклад майстерного віршування.

Літературні інтереси П. Гулака-Артемовського пробудилися ще в часи навчання в Київській академії, але активну літературну діяльність він розпочав після переїзду 1817 р. до Харкова, коли в журналі “Украинский вестник” були надруковані його переклади російською мовою з Ж.-Ж. Руссо, Дж. Мільтона, Ж. Расіна, Популярність поет здобув після опублікування 1818 р. у цьому самому журналі відомої байки “Пан та Собака”, в якій звернувся до актуальної соціальної теми: через стосунки Пана й Собаки розкрив характер взаємин у феодальному суспільстві. Поєднання бурлескного струменя з реалістичним змалюванням української дійсності, жива народна мова і гуманістична тенденція переконливо засвідчили не пересічність автора байки.

Найпліднішими у творчості поета були 20-ті роки ХIХ ст. У цей період він публікує байки “Солопій та Хівря”, “Тюхтій та Чванько” (обидві 1819), “Дурень і Розумний”, “Цікавий і Мовчун” (обидві 1820), “Батько та Син”, “Рибка”, “Дві пташки в клітці” (всі 1827), в яких торкається життєвих проблем, часом соціального характеру.

Новаторські пошуки поета в жанрі байки привели до вдосконалення її форм, які цілком можна вважати сучасними. Дещо пізніше в українській літературі цим шляхом пішли Є. Гребінка та Л. Глібов.

У скрижалях нашої культури він утвердився як палкий захисник української літературної мови, діяч просвітительського реалізму, майстер художнього слова, один з найвизначніших попередників Т. Шевченка. Помер 13 жовтня 1865 р. у Харкові.